В останні місяці тільки ця ідея і крутиться у голові у багатьох уболівальників футболу.
Як мани небесної, як месію, всі чекають біля керма збірної Реброва. Так, Ребров зараз один із найкращих, а може й найкращий український тренер, чи достатньо його скілів для успіху у збірній.
Чи так це? Завжди на поточні процеси (і не лише футбольні) потрібно дивитися з великою часткою скепсису, не приймаючи передчасних висновків. Як то кажуть: не творити собі кумирів.
Розберімось – що таке як тренер Ребров. Хоча, звичайно, міркування суб'єктивні і навіть, можливо, якимось чином упереджені.
Так, Ребров має ясну голову і цілком здоровий глузд. Ставши несподівано для себе у квітні 2014 р. тренером "Динамо" він за місяць, 15 травня, зумів виграти для "Динамо" Кубок України.
Але згадайте передісторію тієї гри: Шахтар лише став чемпіоном країни, але втратив свій стадіон та свою базу (останній матч Шахтаря вже догравався у Черкасах). Саме в ці дні в Донецьку розпочиналася антиукраїнська істерія, що підбурювалася росією. 28 квітня 2014 року у місті відбувся останній проукраїнський мітинг, розігнаний озвірілими бойовиками у балаклавах. Свій останній матч того чемпіонату у Донецьку Шахтар зіграв 2 травня. Після цього матчу гірники і стали чемпіонами, відірвавшись від Дніпра на 6 балів.
Зрозуміло, що настрій гірників, хоч вони й стали чемпіонами, на той час був не на висоті. Динамо ж, змінивши тренера (як пам'ятаєте – Блохіна), перетворилися на команду, що хоче і вміє вигравати. А склад – це киян був тоді ого-го. Тим, хто забув, хто грав у тому фіналі: Шовковський (К), Сілва, Велозу, Драгович, Ленс, Ярмоленко, Гармаш, Віда, Макаренко, Мбокані, Беланда. А на заміну вийшли: Вукоєвич, Сидорчук та Калитвинцев. З 11 гравців стартового складу у тому вже легендарному матчі грало 7 легіонерів. І яких легіонерів! Нині таких не знайти в жодній українській команді.
Динамо виграло. І Ребров перетворився з виконуючого обов'язки головного тренера на справжнього головного тренера.
До речі, Ребров як тренер 10 разів виводив свою команду проти хлопців Луческу (8 разів Динамо та двічі – Ференцварош). За сумою цих матчів наш очікуваний герой програє румуну: три перемоги (зокрема одна перемога з пенальті у фіналі Кубка України у 2015 році), дві нічиї та п'ять поразок. Також звернемо увагу, що перемоги були у початковий період тренерства Реброва (15.05.2014 -2:1, 5.10.2014 р. -1:0 та 4.6.2015 р. - 0:0 (за пенальті 5:4), коли у у нього були сильні гравці, а Шахтар жбурляло з місця на місце, сумарний рахунок за забитими голами у цих матчах - 6:13, також не на користь Реброва.
Тобто, бачимо, що Ребров як тренер програє досвідченому і сильному тренеру в очних поєдинках (хоча сильний тренер Луческу – питання дискусійне). А матчі ж збірної – це завжди певною мірою очні поєдинки.
Цікавий факт: щойно з команди Реброва пішли Велозу, Ленс, Бельханда, Драгович, Теодорчик, Динамо почало буксувати, а Ребров не зміг вигадати, як обіграти вже фонсеківський Шахтар. Наслідували поразки: від Ворскли, Зорі, того ж Шахтаря і навіть Зірки. Згадаймо, як більшість блогерів цього сайту, поливали тоді брудом Сергія Станіславовича. Тільки один Кабасик, як лицар Сумного образу, завзято захищав тренера.
У ті далекі часи Ребров, намагаючись виправити ситуацію, вимагає від Суркіса посилення і, не отримавши його, залишив Динамо.
Робота Реброва з іншого боку.
Ребров всю свою кар'єру тренував переважно команди, трансферна вартість гравців у яких була найбільшою у чемпіонатах своїх країн.
Так було у Динамо, у сезони 2015/2016 та 2016/2017 років. І як тільки з команди Реброва пішли найдорожчі гравці, а Суркіс не закупив нових рівноцінних гравців, Ребров пішов із Динамо. Тобто його не відправили у відставку, а він пішов самостійно.
Так було у Саудівській Аравії у сезон 2017/2018 років (Аль-Аглі). У тому сезоні найбагатший клуб Аравії не став чемпіоном та Реброва звільнили.
Так було в Угорщині. Усі три сезони (2018/2019, 2019/2020 та 2020/2021 роки) Ференцварош був (та і є зараз) найбагатшим клубом цієї країни. Три чемпіонства Угорщини свідчать, що Ребров вміє використовувати ресурси.
Так і в Еміратах. Минулого сезону ребровський Аль-Айн був найбагатшим клубом країни. Тоді він виносив усіх: і команда Реброва перемогла у 20 матчах із 26 і лише раз програла. Цього ж сезону за вартістю гравців Аль-Айн посідає лише 4 місце в Еміратах і йде на третьому місці у чемпіонаті, маючи у 18 матчах вже три програші. А Ребров готується піти із клубу.
Наведені факти свідчать, що Ребров уміло і гідно працює лише тоді, коли має вибір сильних виконавців і відчуває за собою фінансову підтримку власників клубів.
Ребров, на його честь, вміє вибудовувати організаційну структуру клубу так, щоб у ньому все було спрямоване на перемогу основної команди. Так було в Києві, коли він проголосив до співпраці іспанських фахівців та побудував структуру, яка була спрямована кожну мить, кожною думкою про сприяння основній команді досягти мети. Але як тільки ця структура почала буксувати (проблема з Раулем, звільнення з команди основних гравців, розбіжності з президентом клубу), успіхи зникали.
Так було і в Угорщині. Так зараз і в Еміратах.
Але можливості вибудовувати організаційну структуру розвитку збірної України, схожої на клубну, до якої Ребров звик, він не матиме. Робота у збірній та в клубі – це зовсім різні речі. Їх об'єднує лише одне – гра.
Чи зможе це зробити Ребров, який звикли вдумливо та статечно працювати з клубом? Поки невідомо.
Тому, не створюйте собі кумира, чекаючи на прихід до збірної Сергія Станіславовича Реброва. Питання залишається відкритим.
Джерело: dynamo.kiev.ua.